Музей воскових фігур Йилмаза Бюйюкершена в Ескішехірі
Музей воскових фігур Йилмаза Бюйюкершена (Yılmaz Büyükerşen Balmumu Heykeller Müzesi) — єдиний у Туреччині профільний музей такого формату та одна з головних культурних візитних карток міста Ескішехір. У п'яти залах зібрано 198 воскових скульптур: від Ататюрка та османських султанів до Юнуса Емре, Мерилін Монро та Бариша Манчо. Музей дивовижний насамперед тим, що його творець — чинний мер Ескішехіра, доктор економічних наук і скульптор-самоук Йилмаз Бюйюкершен — особисто виліпив багато фігур. Це рідкісний приклад авторського музею, де особистість автора не поступається за силою самим експонатам. Музей відкрився 19 травня 2013 року і швидко став обов'язковою зупинкою на маршруті по «реабілітованому» Ескішехіру — місту, яке Бюйюкершен перетворив із провінційного центру на одну з найдоглянутіших малих столиць Туреччини.
Історія та походження
Історія музею невіддільна від біографії його засновника. Йилмаз Бюйюкершен народився 1937 року в Ескішехірі, захистив докторську дисертацію з економіки, був ректором Анадолуського університету та одним із «батьків» турецької дистанційної освіти. З 1999 року він є незмінним мером міста від Республіканської народної партії. Паралельно з адміністративною кар'єрою Бюйюкершен серйозно займався скульптурою, а в 1980-х захопився технікою роботи з воском. У 1996 році в кампусі Анадолуського університету він відкрив невелику галерею своїх воскових робіт, яка стала прообразом майбутнього музею.
На початку 2010-х колекція Бюйюкершена налічувала вже кілька десятків фігур, а популярність Ескішехіра як туристичного напрямку стрімко зростала. Міська адміністрація виділила будівлю на бульварі Ататюрка в історичній частині Одунпазари, і 19 травня 2013 року музей відкрився для широкої публіки. Дата символічна: 19 травня в Туреччині — державне свято, день початку Війни за незалежність і приїзду Ататюрка до Самсуна в 1919 році. Так посил музею був заданий з самого початку: історія Туреччини — від Османської імперії до республіки та сучасної культури — розказана через обличчя та погляди.
За роки роботи колекція розширювалася: додавалися нові персонажі, перероблялися декорації, з’являлися інтерактивні сцени. Усі доходи від музею, за рішенням муніципалітету, спрямовуються на освіту дівчат і студентів з обмеженими можливостями. Це зробило проєкт не лише культурним, а й соціальним — рідкісна для турецьких муніципальних інституцій конфігурація.
Архітектура та що подивитися
Музей розташований у сучасній будівлі на бульварі Ататюрка в районі Одунпазари — у крокової доступності від інших визначних пам'яток: однойменного історичного кварталу з османськими дерев'яними будинками, річки Порсук і набережної з гондолами. Постійна експозиція займає п'ять залів (А, B, C, D, E), кожен зі своєю темою. Фігури розміщені в реалістичних декораціях, зі сценічним світлом і звуковим супроводом — це не статична галерея, а серія мізансцен.
Зал А: Ататюрк і Османська імперія
Головний зал присвячений Мустафі Кемалю Ататюрку, його родині та Війні за незалежність. Тут же розташована «галерея султанів»: Мехмед II Завойовник, Селім I Грозний, Сулейман Пишний, а також менш відомі правителі, зокрема Фатіх і Абдул-Хамід II. Реконструйовано історичні сцени: молодий Ататюрк за робочим столом у Самсуні, церемоніальна зустріч у палаці Долмабахче. Фігури виконано з етнографічною точністю — від вишивки на кафтанах до металевих деталей зброї.
Зал B: наука, спорт, мистецтво та медіа
Найбільш «багатоголосий» зал. Тут зібрані турецькі та зарубіжні діячі авіації, залізничної справи, журналістики, промисловості, науки та спорту. Поруч із ними — зірки турецької естради та кіно: Джунейт Аркын, Бариш Манчо, Кемаль Сунал, Зекі Мюрен. З іноземних постатей — Мерилін Монро, Альберт Ейнштейн, світові лідери XX століття. Логіка залу — показати багатошаровість модернізації Туреччини, в якій «свої» та «чужі» імена співіснують в одній культурній пам’яті.
Зал C: історичні особистості
Зал присвячений героям далекого минулого. Тут стоять Юнус Емре — анатолійський містик-поет XIII століття, чиї вірші лягли в основу турецької літературної мови, і Насреддін Ходжа — збірний образ народного мудреця з осликом. Поруч — вчені епохи раннього ісламу, мандрівники, реформатори. Це «генеалогічний» зал музею, що відповідає на питання: на чиїх плечах стоїть сучасна турецька ідентичність.
Зал D: демократія
Найбільш дискусійний і водночас найемоційніший зал. Теми — становлення турецької республіканської демократії, багатопартійність, ключові події XX століття. За рішенням автора фотографування тут заборонено: відвідувачеві пропонується провести всередині 10–15 хвилин у повній концентрації. Це рідкісне рішення для сучасного музею, і воно працює: зал сприймається як простір особистих роздумів.
Зал E: персональна експозиція автора
Заключний зал присвячений самому Йилмазу Бюйюкершену. Тут представлені його робочі інструменти, ескізи, фотодокументація процесу створення фігур та автопортретні воскові скульптури. Це рідкісна можливість побачити «кухню» автора і зрозуміти, наскільки копітка ця робота: на одну фігуру у майстра йде від 4 до 6 місяців.
Цікаві факти та легенди
- Йилмаз Бюйюкершен — єдиний у світі чинний мер великого міста, який особисто створює воскові скульптури музейного рівня. Багато колег по партії та опонентів особисто позували йому для майбутніх експонатів.
- Усі доходи музею спрямовуються на стипендії для студенток та студентів з обмеженими можливостями. Це рішення закріплено в установчих документах і не залежить від зміни муніципальної влади.
- Дата відкриття — 19 травня 2013 року — збігається з днем початку Війни за незалежність Туреччини. Цей символізм спеціально підкреслюється в експозиції головного залу.
- Воскові фігури Бюйюкершена виставлялися в Анкарі, Стамбулі та за кордоном задовго до відкриття постійного музею. За експертною оцінкою, його техніка близька до школи мадам Тюссо, але з більшою увагою до деталей національного костюма.
- У залі демократії заборонено фотографувати — це єдиний у Туреччині музейний зал із повною забороною фотографування з концептуальних, а не охоронних міркувань.
- Ескішехір завдяки таким проєктам, як цей музей, набережна Порсука та Sazova Park, у 2010-х роках отримав неофіційний титул «турецького Зальцбурга» — за увагу до міського дизайну та культурних інституцій.
Як дістатися
Музей розташований в Одунпазарі — історичному центрі Ескішехіра — на бульварі Ататюрка. Орієнтир — пішохідна зона між набережною річки Порсук і кварталом старих османських будинків. З будь-якої точки центру до музею 10–15 хвилин пішки. Адреса: Atatürk Bulvarı, Odunpazarı, Eskişehir.
Ескішехір — великий транспортний вузол Центральної Анатолії. Зі Стамбула найзручніше добиратися швидкісним поїздом YHT (близько 3 годин), з Анкари — на YHT за 1,5 години. Місцевий аеропорт Хасан Полатканн приймає переважно внутрішні рейси. Від залізничного вокзалу до музею близько 2 км: можна дійти пішки за 25 хвилин вздовж набережної Порсука або взяти таксі (коротка поїздка). Містом зручно пересуватися на сучасному трамваї, зупинка «Şarhöyük» або «Atatürk Lisesi» — найближчі до музею.
Поради мандрівникові
Музей працює майже цілий рік, зазвичай з вівторка по неділю; точний розклад краще уточнювати на сайті муніципалітету Ескішехіра (esmek.eskisehir.bel.tr) перед візитом. Понеділок — вихідний. На огляд усіх п'яти залів закладайте 1,5–2 години: матеріал насичений, і тут хочеться затримуватися біля кожної сцени.
Найкращий час для відвідування — ранкові години буднів або друга половина дня після 16-:00у, коли шкільні групи вже розходяться. У вихідні та під час турецьких канікул біля кас бувають черги. Квитки зазвичай недорогі (за турецькими мірками), а дохід цільовий — на стипендії. Для сімей з дітьми музей ідеальний: яскраві фігури, зрозумілі сцени, інтерактивні елементи. У залі D слід нагадати дітям і собі про заборону на фотографування.
Музей легко поєднати в один маршрут з іншими «фірмовими» проектами Ескішехіра: квартал Одунпазари з кольоровими дерев'яними будинками та Музеєм сучасного скла, парк Сазова з замком і зоопарком, набережна Порсук з гондолами у венеціанському стилі та Музей піни (Lületaşı Müzesi), присвячений знаменитій ескішехірській декоративній породі. На повноцінне знайомство з містом варто закладати щонайменше півтора-два дні, і музей воскових фігур Йилмаза Бюйюкершена в цьому маршруті — обов'язкова і найособистіша зупинка: ніде в Туреччині ви не зустрінете настільки органічного поєднання міської політики, мистецтва та соціальної місії в одній експозиції.